У своїй неперевершеній книзі "Час­ник і сапфіри: невідоме життя кри-тика-інкогніто", Рут Рейчел розмірко­вує над своєю шестирічною працею ре­сторанного критика в газеті "Нью-Йорк Тайме". Жінка мала великий авторитет по всій країні, тому в престижних рес­торанах завжди висіло її фото - щоб її скрізь пізнавали. Власники ресторанів намагалися таким чином підвищити свій рейтинг у "Нью-Йорк Тайме".

    Зрозумівши це, Рейчел вдалася до дотепної стратегії: стала перевдягатися, що ніхто не впізнавав у ній відомого кри­тика. Одного разу вона вдяглася старою непоказною дамою. Як її обслуговували? Офіціант змусив її довго чекати і взагалі не дуже реагував на її побажання.

    В ранній Церкві Яків суворо засуд­жував фаворитизм: "Ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете ... Читати далі »